Глобальні проблеми можуть бути розв’язані лише завдяки міжнародному співробітництву. Конкретні шляхи щодо цього можна поділити, принаймні, на три групи:
ті, що стосуються вирішення окремих глобальних проблем: роззброєння, екологічної, енергетичної тощо;
ті, що стосуються діяльності окремих країн у рамках міжнародного співробітництва;
ті, що стосуються діяльності спеціальних міжнародних організацій та ін.
У цілому шляхів для розв’язання глобальних проблем дуже багато. Зупинимось лише на окремих із них.
Вирішення проблеми припинення гонки озброєнь може бути здійснено такими шляхами:
Демілітаризація економіки (скорочення кількості зброї до оптимально, достатнього рівня).
Конверсія, тобто переведення військового виробництва на випуск мирної продукції за рахунок кардинальної зміни пропорцій розподілу фінансових, матеріальних і людських ресурсів між військовою й цивільною сферами на користь останньої.
Проблема конверсії – складна соціологічна проблема, вона безпосередньо стосується економічних, соціальних, політичних, юридичних, психологічних та інших сфер системи суспільних відносин.
В економічному плані конверсія на перших етапах вимагає певних витрат на переоснащення специфічної військової техніки на виробництво товарів і послуг цивільного призначення. Вона зачіпає неоднаковою мірою різні форми власності, вимагає специфічних структурних зрушень у межах кожної з них. У соціальному аспекті конверсія стосується осіб, зайнятих у військовому виробництві, та членів їх сімей.
Припинення гонки озброєнь у кінцевому підсумку сприятиме розширенню зайнятості, подолання гострих диспропорцій у народному господарстві, послабить дефіцити державного бюджету, інфляційні тенденції, стимулюватиме використання науки у виробництві тощо.
Шляхами розв’язання екологічної, паливно-енергетичної та сировинної проблем є:
Швидкий розвиток і використання таких основних видів відновлюваної енергії, як сонячна та вітру, океанічна та гідроенергія річок.
Структурні зміни у використанні існуючих не відновлюваних видів енергій, а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі й зменшення газу та нафти, оскільки запасів цих корисних копалин на планеті меншає, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато більша.
Створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів.
Розробка кожною країною конкретних заходів щодо дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, регіонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем.
Вивчення кожною країною запасів своїх ресурсів із врахуванням використання найновіших досягнень НТП.
Інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, включаючи переробні галузі сировини. До розв’язання проблеми голоду в цих країнах слід розширити обсяги посівних площ, запроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво, високоврожайні культури, ефективні добрива та засоби захисту рослин.
Введення пошуку ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд чол. на початку ХХІ ст.
Припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування, коли кількість посаджених дерев значно перевищувала б кількість вирубаних.
Формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у межах окремих країн, так і на міжнародному рівні, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних проблем.
Установлення національної власності на всі природні ресурси.
Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.
Списання всіх боргів слаборозвинутим країнам.
Ліквідація диктату ТНК та міжнародних організацій, насамперед, МВФ.
Ліквідація тягаря гонки озброєнь, що лягає на країни “третього світу”.
Виділення розвинутим країнам “третьому світу” значних фінансових, людських та технічних ресурсів для розвідування, розробки природних ресурсів, їх переробки, транспортування тощо.
Здійснення прогресивних аграрних перетворень у країнах “третього світу”, ліквідація неоколоніальних форм аграрних відносин (розвиток експортних галузей сировини за рахунок штучного обмеження сільськогосподарського виробництва, монополізація поставок сільськогосподарської техніки та реалізація продукції сільського господарства, використання поставок продовольства з метою економічного та політичного тиску тощо).
По’єднання зусиль усіх країн для розв’язання глобальних проблем, значне збільшення витрат на подолання, насамперед, екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь, зменшення військових витрат за рахунок країн – найбільших забруднювачів планети, створення Світового фонду екологічної безпеки.
Покладення на себе основної відповідальності всіма державами за збереження природи і з допомогою адміністративно-економічних важелів стимулювання виробництва екологічно чистого продукту, впровадження екологічно чистих технологій.
Активізування діяльності громадських організацій, політичних партій, спрямованої на розв’язання глобальних проблем.
Основними шляхами вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів та охорони природи є:
більш повний видобуток і комплексна переробка природних ресурсів на основі впровадження маловідходних та безвідходних технологій;
комплексне використання відходів і вторинної сировини;
активізація природоохоронної діяльності;
відтворення природного довкілля.
Усі ці шляхи тісно пов’язані між собою та сприяють підвищенню ефективності суспільного виробництва при раціональній, гармонічній взаємодії природи та суспільства.
У зв’язку із загостренням екологічної кризи на перший план висувається оцінка екологічності тих чи інших видів господарської діяльності. До екологічно небезпечних об’єктів в Україні, наприклад, належать: атомні електростанції, водосховища, нафтово-, газо-, аміако і хлорогони, підприємства, що використовують хлор, підприємства металургійної, хімічної та нафтопереробної промисловості, водогінно-каналізаційного господарства, енергетика, гірничо-збагачувальні підприємства, підприємства вугільно-добувної промисловості, полігони твердих побутових відходів тощо.
Необхідність використання екологічно небезпечних об’єктів вимагає створення економічних механізмів регулювання та запобігання ризикам, відшкодування збитків тощо. Такими механізмами можуть бути:
Зміна структури господарства країни на користь менш небезпечних галузей.
Зменшення вірогідності аварій.
Зміна технічного базису, впровадження нових безвідходних енергозбережних технологій.