загрузка...
 
4.7. Експертні методи діагностики кризового стану: передумови та проблеми практичного використання
Повернутись до змісту
Серйозним недоліком фінансових і статистичних методів оцінки імовірності банкрутства є той факт, що всі вони базуються на звітних бухгалтерських даних підприємства, формах зовнішньої звітності. їх використання, по-перше, може бути ускладнене за часом, бо фінансово нестійкі підприємства прагнуть максимально затримувати публікацію своїх звітів або давати їх у зрізаному вигляді. По-друге, навіть якщо необхідні дані є, вони можуть, бути „творчо обробленими" (перекрученими), аж до їх повної фальсифікації. Необхідне особливе уміння, щоб очистити баланс або оцінити ступінь його коректності. Третя складність використання бухгалтерської звітності полягає в суперечливості висновків. Певні показники можуть свідчити про добробут, інші - про неплатоспроможність.
Усі ці труднощі зумовлюють потребу у використанні не тільки кількісних, але й якісних показників розвитку кризи і загрози банкрутства. Практично кожне дослідження з питань антикризового управління містить пропозиції щодо переліку суб'єктивних показників і критеріїв банкрутства [108-117, 123, 125, 127, 129-131, 152, 222-224].
Ранніми ознаками ознак кризових явищ та загрози банкрутства підприємства прийнято вважати зазначені нижче.
1. Затримки з наданням звітності. Вони свідчать про незадовільну роботу фінансових служб підприємства, низький рівень кваліфікації персоналу або про свідомі дії щодо затягнення надання звітності для виграшу часу і нерозповсюдження негативної інформації.
2. Зміна в структурі управління та атмосфері, що панує в управлінських підрозділах підприємства. Крах підприємств, як правило, починається з конфліктів у вищому керівництві підприємством. Проявом кризи менеджменту є також зміна характеру і стилю взаємовідносин з робітниками і партнерами (перехід на формальні взаємовідносини і скорочення контактів), різке збільшення кількості рішень, що приймаються тощо.
3. Втрата ключових співробітників апарату управління. Як правило, першими почувають загрозу кризи фахівці самого підприємства, насамперед керівники, працівники економічних та комерційних служб та підрозділів, юристи, бухгалтери тощо. Масове звільнення цих категорій працівників „за власним бажанням" або „у зв'язку з переходом на іншу роботу" повинно розглядатись як потужний тривожний сигнал неблагополуччя.
4. Проведення поспішних та недостатньо обґрунтованих будь-яких реорганізацій підприємства (організаційні, структурні відкриття або закриття підрозділів підприємств, філіалів, дочірніх фірм, їх злиття).
5. Низька якість планово-економічної та фінансової роботи, відсутність перспективних та поточних планів діяльності, плану руху грошових коштів, внутрішніх нормативів використання фінансових ресурсів, зокрема на оплату праці, необгрунтовані функціональні стратегії та політика діяльності.
6. Незадовільний стан виробничого потенціалу підприємства (матеріально-технічної бази, технології виробництва тощо), перенесення термінів проведення планових поточних та профілактичних ремонтів обладнання, відмова від реальних інвестиційних проектів у розвиток матеріально-технічної бази.
7. Вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу.
8. Необгрунтована зміна постачальників головних видів матеріальних ресурсів, застосування ризикованих схем закупівлі сировини і матеріалів.
9. Погіршення якості продукції (робіт, послуг), наявність негативних відгуків споживачів на низьку якість продукції або обслуговування.
10. Введення жорсткого режиму економії поточних витрат -зменшення розмірів орендованих виробничих та офісних приміщень, відмова від рекламної діяльності, орієнтація на дешеві варіанти закупівлі господарського інвентарю та матеріалів тощо.
11. Зміни в порядку та умовах оплати праці працівників, скорочення розмірів основної заробітної плати, збільшення питомої ваги додаткових видів оплати, скорочення соціальних виплат та пільг, затримки у виплаті заробітної плати або наявність заборгованості по виплаті заробітної плати.
12. Підвищена увага до можливостей отримання податкової економії, зменшення відносних розмірів сплати окремих видів податків та зборів, наявність заборгованості по платежах до бюджету та позабюджетних фондів.
13. Зміна джерел отримання фінансових ресурсів та (або) умов їх надання. Отримання фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах є свідченням або нагальної потреби в них у зв'язку з кризою платоспроможності, або визнанням високого рівня ризику, притаманного діяльності підприємства (за оцінками фахівців фінансово-кредитної сфери).
14. Втрата ключових господарських партнерів (контрагентів), несприятливі зміни в портфелі замовлень (зменшення обсягів збуту, цін продажу, потреба в оновленні асортименту тощо).
15. Відмова від збільшення власного (акціонерного) капіталу з боку власників (акціонерів), неможливість залучення сторонніх інвесторів для покриття фінансових проблем підприємства.
16. Скорочення участі керівників та ключових співробітників у статутному капіталі підприємства, укладання угод з продажу акцій (паїв), у тому числі за ціною, яка нижча за номінальну.
17. Участь підприємства в судових розглядах з непередбаченим наслідком особливо з питань, пов'язаних зі здійсненням господарсько-фінансової діяльності або окремих операцій.
18. Велика кількість перевірок контролюючими органами, накладання на підприємство та його керівників штрафних санкцій за порушення законодавства.
19. Недостатня диверсифікація діяльності підприємства, здійснення занадто великих проектів та комерційних угод, як наслідок - надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від будь-якого конкретного проекту, типу обладнання, виду активів, контрагента тощо.
20. Надто оптимістична орієнтація на можливий успіх та прибутковість нових проектів, співробітництво з новими партнерами (кредиторами, інвесторами), зміна загальноекономічної та суспільно-політичної ситуації тощо.
Наведений перелік не є вичерпаним і може доповнюватися з врахуванням специфіки досвіду фахівця з діагностики кризових явищ.
Цікаву та корисну точку зору на суб'єктивні критерії загрози банкрутства висловив Джон Аргенті, англійський викладач і бізнес-консультант. Систематизувавши інформацію про збанкрутілі компанії, яка публікується в Англії [210, сі 12-116], він припустив, що процес, який призводить до банкрутства, є тривалим у часі, впродовж якого в діяльності компаній виявляються загальні ознаки, що можуть бути поділені на три групи, відповідно до трьох стадій процесу банкрутства:
1) недоліки в діяльності;
2) здійснені помилки;
3) симптоми неплатоспроможності.
Кожна наступна стадія банкрутства є результатом поглиблення (до критичного рівня) попередньої стадії: помилки виникають у результаті недоліків у діяльності, а симптоми виявляють накопичені помилки. Результатом дослідження став метод бальної оцінки, названий А-рахунок (A-score),
Визначення А-рахунку вимагає візиту дослідника до фірми, що викликає занепокоєння, навіть за наявності позитивної фінансової інформації про результати її діяльності, збирання та оцінювання в балах такої інформації.
1. Недоліки
1. Автократ. Фірми, що управляються самовладним (автократичним) керівником, скоріше можуть збанкрутувати, ніж ті, що управляються найманим (але надійним) професіональним менеджером. Якщо дослідник визначає виконавчого директора як автократа, який тисне на колег, то фірма отримує 8 балів; нульовий рахунок для всіх інших стилів менеджменту.
2. Голова - виконавчий директор. Це трапляється рідко, але кожний голова правління зобов'язаний звільнити виконавчого директора, який не відповідає своїй посаді. Там, де ці дві посади обіймає одна людина, особливо якщо вона автократ, небезпека оцінюється в 4 бали.
3. Бездіяльні директори. Якщо інші директори не беруть участі в обговоренні головних рішень - оцінюється у 2 бали.
4. Незбалансоване правління. Якщо до складу директорів правління входять люди недостатньої професійної обізнаності — 2 бали.
(Наприклад, якщо 4 з 6 членів правління машинобудівної компанії -інженери).
5. Фінансовий директор. Рахунок 2 бали, якщо фінансовий директор недостатньо сильна особа і відсутнє взаємопорозуміння з правлінням.
6. Рівень менеджменту. Рахунок 1 бал, якщо професійних менеджерів на рівні правління немає.
7. Недоліки обліку. Компанія оцінюється в 3 бали, якщо не використовує систему бюджетного контролю, і ще 3 бали, якщо відсутня система планування руху грошових коштів, 3 бали за відсутності системи розрахунку собівартості продукції, адміністративних витрат і так далі.
8. Чутливість до змін. Рахунок 15 балів, якщо компанія застаріла з найважливіших аспектів (наприклад, не модернізує продукцію) або якщо вона не реагує оперативно на значні зміни (наприклад, не застосовує скорочень під час спаду).
Повний можливий рахунок недоліку - 43 бали.
Задовільні оцінки з недоліків - 10 балів.
Якщо рахунок компанії за недоліками становить 10 або більше балів, то дослідник мусить занепокоїтись, оскільки одна фатальна помилка може спричинити невиправну ситуацію.
2. Помилки
Частка кредитних коштів у капіталі. Компанія, у якій ця частка зростає до рівня, коли її майбутнє може виявитись залежним від кредиторів, отримує 15 балів.
Надмірне розширення торгівлі. Компанії, які розширювались швидше, ніж основні фонди (або повільніше скорочувались), перебувають у небезпеці. Це помилка, яку добре керовані компанії можуть вчиняти безкарно впродовж тривалого часу, але яка виявиться нищівною для поганої компанії. Рахунок 15 балів.
Великий проект. Рахунок 15 балів, якщо компанія розробила проект такого масштабу нещодавно; якщо в проекті були допущені прорахунки, компанії буде завдано великих збитків.
Повний можливий рахунок помилок - 45 балів.
Задовільна оцінка для помилок- 15 балів.
Якщо загальна кількість балів компанії по цьому розділу 15 балів і більше, дослідник має причини для занепокоєння. Якщо ще й загальна кількість балів за недоліком перевищує 10, занепокоєння має стати тривожним.
3. Симптоми
Фінансові ознаки. Рахунок 4 бали, якщо фінансові коефіцієнти, балансовий звіт та інше свідчать про погіршення.
Підготовка бухгалтерського обліку. Рахунок 4 бали, якщо дослідник виявить будь-які бухгалтерські хитрощі, розраховані на приховування рахунку (заниження знецінення, завищена оцінка запасів або активів, заниження ремонтних і експлуатаційних витрат тощо).
Нефінансові ознаки. Рахунок 3 бали, якщо є такі ознаки, як нестача грошей, падіння якості продукції, падіння акцій на ринку, необхідність у пофарбуванні офісу і проведенні ремонту тощо.
Кінцеві ознаки. Рахунок 1 бал, якщо є часткові списання з рахунку, чутки і відставки.
Повний А-рахунок балів - 100.
Задовільна оцінка - 25.
Компанію, яка має понад 25 балів, можна вважати кандидатом у банкрути. Чим більше балів, тим більш імовірне банкрутство і ближче терміни його настання.
Таким чином, якісні ознаки і симптоми можливого банкрутства достатньо добре розроблені фахівцями з питань антикризового управління. Однак кожен суб'єкт антикризового управління може на власний розсуд, з врахуванням специфіки ситуації, галузі діяльності тощо, доповнити перелік якісних показників, які доцільно вивчити.
Застосування експертного методу діагностики передбачає:
1) формування переліку об'єктів дослідження, тобто аспектів діяльності підприємства, які будуть досліджуватися;
2) визначення методу отримання необхідної інформації (дані обліку, матеріали опитування, спостереження тощо);
3) збирання необхідної інформації;
4) формування узагальнюючого висновку про наявність ознак кризи та її глибину.
При правильному застосуванні експертний метод є дієвим інструментом діагностики, що доповнює інші методи дослідження та корегує отримані за їх допомогою діагностичні висновки.


загрузка...