Подальший розвиток динамічного підходу до вивчення фінансового „здоров'я" підприємства обумовлює доцільність використання в перебігу діагностики кризи наукових розробок з питань дослідження грошового обороту підприємства або фінансової логістики.
Важливість оцінки обсягу ліквідних коштів у процесі діагностики банкрутства є очевидною: саме їх відсутність призводить спочатку до технічної неплатоспроможності - неможливості своєчасного розрахунку за зобов'язаннями, а після цього - до юридичного банкрутства.
Вперше даний підхід було застосовано W.Beaver у 1966 р. [134]. Ним була розроблена модель руху готівки, яка дає можливість вивчати фінансовий стан підприємства, виходячи з обсягу наявних грошових (ліквідних) коштів, швидкості та каналів їхнього поповнення (витрачання).
У перебігу дослідження ним було виявлено залежність між імовірністю загрози банкрутства та обсягом ліквідних коштів, яка полягає у такому:
1) чим більший обсяг ліквідних коштів, тим менша імовірність банкрутства;
2) чим більше отримано грошових коштів внаслідок проведення господарських операцій, тим менша імовірність банкрутства;
3) чим більша заборгованість у компанії, тим більша імовірність банкрутства;
4) чим більші грошові видатки у процесі господарських операцій, тим більша імовірність банкрутства.
Статистичні дослідження, проведені У. Бівером, наочно засвідчили, що найбільш точне прогнозування банкрутства може бути зроблено за допомогою коефіцієнта довго- і короткострокового руху готівки, тобто шляхом дослідження співвідношення обсягу руху готівки до загального боргу. Під „рухом готівки" мається на увазі чистий прибуток плюс амортизація; „загальний борг" включає поточні і довгострокові зобов'язання. Підсумком проведених досліджень став такий висновок — „змішані коефіцієнти", які порівнюють прибуток
або рух готівки з активами чи зобов'язаннями продавця, тобто коефіцієнти короткострокової платоспроможності, є традиційно імовірнішими передвісниками банкрутства.
Дослідження У.Бівера стали поштовхом до розвитку методології вивчення грошового обороту та грошових потоків підприємства як одного із самостійних напрямів фінансового менеджменту підприємства.
Термін „грошовий потік" введений в ужиток фінансовими аналітиками західних країн, що усвідомили необхідність об'єктивної „грошової-" оцінки фінансових результатів діяльності підприємства, яку не дозволяє отримати метод нарахувань, що використовується в бухгалтерському обліку. Першопочатково він почав застосовуватися у сфері фінансової математики для кількісного аналізу фінансових операцій підприємства. Для проведення такого аналізу було зручно абстрагуватись від економічного змісту кожної фінансової операції та розглядати рух грошових коштів, що породжуються у процесі діяльності підприємства як числовий ряд, що складається з послідовності розподілених у часі платежів.
Грошові потоки підприємства - це система розподілених у часі надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства.
Дослідження грошових потоків підприємства дозволяє усвідомити увесь механізм його функціонування, оскільки за наявності власної, відносно самостійної логіки розвитку, грошові потоки мають зовнішні ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, які розвиваються на підприємстві в процесі його діяльності (рис. 4.8).
Детальне викладення теоретичних засад та методичних підходів до дослідження грошових потоків підприємства міститься в [188].
Діагностика загрози банкрутства на базі дослідження грошового обороту підприємства потребує проведення детального аншіЬу грошового обороту підприємства з метою визначення існуючого стану, наявних та потенційних проблем, пов'язаних з утворенням та використанням грошових коштів, оцінки рівня платоспроможності підприємства та ефективності управління грошовим оборотом.
Інформаційним забезпеченням проведення аналізу є нижче-зазначене.
1. Матеріали бухгалтерського обліку та звітності: ф. №1 „Баланс підприємства", ф. №2 „Звіт про фінансові результати діяльності", ф.№3 „Звіт про рух грошових коштів", оборотні відомості по бухгалтерським рахункам, які пов'язані з рухом грошових коштів (pax. №30-35).
2. Планові розрахунки щодо обсягу грошових потоків в аналізованому періоді - план руху грошових коштів (бюджет ), нормативи утворення запасів грошових резервів, цільове значення показників платоспроможності тощо.
3. Матеріали оперативного та управлінського обліку операцій, що пов'язані з утворенням або витрачанням грошових коштів впродовж аналізованого періоду.
Обсяг та склад грошових потоків за кожний аналітичний період (тиждень, декада, місяць, квартал, рік) коректно може бути оцінено методом прямого розрахунку, який базується на інформації оборотних відомостей по рахунку №31 „Рахунки в банках" (субрахунок №311 „Поточний рахунок") та інших спеціальних грошових рахунків, що використовуються для обліку руху грошових коштів підприємством.
Обсяг грошових потоків підприємства за рік може бути визначено також на базі використання ф. №3 „Звіту про рух грошових коштів". Вхідний грошовий потік у цьому випадку визначається як сума надходження грошових коштів від господарської, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік як сума витрачення грошових коштів у перебігу проведення кожного виду діяльності.
Для оцінки обсягів грошових потоків за квартал може бути використано непрямий (розрахунковий) метод оцінки розміру грошових потоків. У цьому випадку необхідні показники визначаються розрахунково шляхом корегування звітних даних ф. №2, балансових даних та шляхом використання інформації податкової звітності.
Поглиблене дослідження грошових потоків підприємства передбачає проведення наступної роботи (рис. 4.9).
1 етап. Аналіз обсягу та динаміки грошових потоків, метою проведення якого є визначення загальних обсягів грошових потоків, основних тенденцій та пропорцій їх розвитку.
2 етап. Аналіз джерел формування грошових коштів, який передбачає вивчення структури позитивного грошового потоку за видами діяльності, ранжирування джерел надходження грошових коштів, визначення місця (вагомості) кожного з них у грошовому забезпеченні функціонування підприємства.
3 етап. Аналіз напрямків використання грошових коштів,
об'єктом якого є вихідний грошовий потік підприємства. Оцінка структури вихідного грошового потоку за видами діяльності та ран-жирування окремих напрямків використання дозволяє визначити найбільш „грошомісткі" з них та відповідно зосередити увагу на процесі їх формування, можливих резервах скорочення, ефективного розподілу в часі.
Так, на підприємстві доцільно проаналізувати вихідний грошовий потік від операційної діяльності за видами виплат, що його формують. Результати такого аналізу надають цінну інформацію для прийняття оперативних рішень та прогнозування перспективного стану вихідного грошового потоку.
4 етап. Аналіз рівномірності грошових потоків, метою якого є ідентифікація та оцінка основних видів грошових потоків за ступенем регулярності здійснення, виявлення факторів коливань грошових потоків, наявності та причин затримок в надходженні грошових коштів та відкладенні запланованих видатків.
Показники рівномірності грошових потоків, що розраховуються в межах цього етапу аналізу характеризують рівномірність надходження та витрачання грошових коштів протягом періоду, що дозволяє оцінити їх розподіл у часі.
Ступінь регулярності надходження грошових коштів показує частку грошових надходжень, які є регулярними, тобто дозволяє визначити стабільні позитивні потоки та джерела їх надходження. На регулярність позитивного грошового потоку вказує значення показника, що прямує до одиниці. Зростання регулярності є свідченням стабільності операційної діяльності й полегшує процес планування грошових потоків, підтримку належного рівня ліквідності.
Даний показник характеризує частоту зменшення обсягу позитивного грошового потоку від операційної діяльності протягом періоду, що демонструє ступінь ризику даного виду операційної діяльності щодо можливостей генерування позитивного грошового потоку та дозволяє аналітику виявляти причини негативних коливань в надходженні грошових коштів, розробляти заходи стабілізації позитивного грошового потоку та підвищувати обґрунтованість касових планів. Високе значення показника вказує на високий ступінь ризику падіння позитивного грошового потоку, що потребує створення резервного запасу грошових коштів для забезпечення платоспроможності.
• Рівень дефіцитності позитивного грошового потоку від операційної діяльності:
Він характеризує середній термін, протягом якого відбувається затримка надходження грошових коштів, виходячи з чого аналітик має можливість прогнозувати ускладнення ліквідного характеру та здійснювати пошук резервів їх уникнення шляхом створення резервного запасу грошових коштів, пошуку зовнішніх джерел залучення грошових ресурсів тощо.
Частота виникнення затримок в надходженні грошових коштів характеризує ступінь ризику настання таких затримок, що дозволяє оцінювати можливі збої в розвитку грошових потоків та розробляти заходи щодо уникнення дефіциту грошових коштів.
Частота перевитрачання грошових коштів характеризує ймовірність виникнення додаткових видатків грошових коштів, виникнення ситуацій, коли обсяги витрачання грошових коштів перевищують їх середні обсяги, що дозволяє виявляти причини таких ситуацій та розробляти інструментарій їх регулювання та уникнення ускладнень ліквідного характеру.
5 етап. АналЬ збалансованості грошових потоків, метою проведення якого є дослідження узгодженості обсягів надходження та витрачання грошових коштів, що визначає ступінь динамічної платоспроможності підприємства, його фінансову рівновагу та можливості забезпечення стійкого економічного зростання.
Коефіцієнт „якості" чистого грошового потоку надає узагальнюючу характеристику структури джерел формування чистого грошового потоку. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку в його формуванні за рахунок зростання обсягів операційної* діяльності.
• Коефіцієнт достатності грошових потоків від операційної діяльності (КДчгп):
де ОБ - сума виплат основного боргу по кредитах та позиках;
АЗтм - сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі обігових активів; Д - сума дивідендів, що сплачуються. Даний коефіцієнт характеризує ступінь достатності грошових коштів від операційної діяльності для покриття витрат на відшкодування капіталу, чистих інвестицій у операційні запаси та готівкові дивіденди. Значення показника на рівні одиниці свідчить про достатність власних грошових коштів для покриття потреб у них. Щоб уникнути впливу економічних циклів рекомендується здійснювати розрахунок даного показника за підсумками діяльності підприємства за п'ять років.
Даний показник характеризує обсяг середньоденного дефіциту грошових коштів, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства. Його розрахунок дозволяє оцінити можливу нестачу грошових коштів, виявити її причину та вжити заходів щодо уникнення проблем з ліквідністю.
Значення цього показника вказує на те, яку частку від середньоденного позитивного грошового потоку від операційної діяльності становить величина середньоденного дефіциту грошових коштів, що дозволяє визначити обсяги додаткових надходжень, які має забезпечити підприємство для покриття такого дефіциту. Розрахунок рівня дефіцитності грошових коштів є важливим інструментом обґрунтування обсягу резервного запасу грошових коштів.
• Середній період дефіцитності грошових коштів (Тдеф), який характеризує протягом якого періоду підприємство відчуває нестачу грошових коштів і потребує мобілізації додаткових резервів залучення грошових коштів або зменшення витратної частини платіжного календаря
