Термін "менеджер" походить від англійського слова manager — управляючий. Із зростанням розмірів підприємства капіталіст уже не в змозі компетентно керувати всіма ланками процесу виробництва та реалізації продукції. Тому він наймає професійних управлінців. До них (залежно від масштабів підприємства) належать менеджери вищої, середньої та нижньої ланок.
Менеджери вищої ланки. У США в гігантських корпораціях вищими менеджерами є 3—4 особи (президент, 2—
віце-президенти компанії). Тут із 12,5 млн. керуючих налічується майже 10 тис. вищих менеджерів. Якщо корпорація перебуває у власності окремої особи, то найважливіші рішення приймає сам капіталіст (в тому числі зміщення з посади вищих менеджерів), а вищі менеджери вирішують інші важливі проблеми. Тим самим до них разом з певними повноваженнями, владними функціями переходить і частка корпоративної власності.
Такий перехід здійснюється у трьох основних формах: 1) придбання значної кількості акцій (вартістю від 3 до
4 млн. дол. у кожного); 2) отримання великої платні (на початку 90-х років — понад 1 млн. дол. на рік); 3) надання їм у персональне користування дорогих автомобілів, яхт, коштовних речей і навіть картинних галерей.
У західній економічній літературі останніми роками з'явився термін "епоха зірок". Ним позначають отримання вищими менеджерами доходів, які дорівнюють масі золота, прирівняної до живої маси самого менеджера. Таким чином, за своїм юридичним статусом, доходами, способом життя тощо вищі менеджери належать до монополістичної буржуазії. Водночас вони повинні глибоко знати всі внутрішні зв'язки в межах корпорації, підтримувати контакти з чиновниками державного апарату. Це свідчить про хибність тверджень прихильників теорії "революції управляючих" про те, що менеджери (у даному разі вищі) позбавлені власності.
Менеджери середньої ланки. Таких менеджерів можна певною мірою ототожнювати з керівниками середньої ланки (начальниками окремих підрозділів, наприклад, цехів), які мають значно менше влади на підприємстві й за рівнем доходів наближаються до середньої буржуазії. Менеджери середньої ланки повинні володіти глибокими професійними знаннями про всі ланки виробничого процесу у їх підрозділі, мати загальне уявлення про інші підрозділи, добирати кадри для свого підрозділу тощо. Водночас практика показала, що середня ланка управляючих найбільшою мірою схильна до бюрократизації.
Менеджери нижньої ланки. Це найчисленніша група професійних менеджерів: майстри, бригадири та ін. їх життєвий рівень наближається до рівня найманих працівників вищої та середньої кваліфікації. Крім глибокого знання виробничого процесу на своїй ділянці вони повинні вміти налагоджувати контакти (соціальні, психологічні, професійні) з усіма найманими працівниками цього підрозділу. Підготовка менеджерів вищої й значною мірою середньої ланок, як правило, здійснюється у спеціальних школах на базі крупних університетів за високу плату. Менеджерів нижньої ланки готують переважно в навчальних центрах при крупних корпораціях. Підготовку менеджерів різної кваліфікації розпочато і в Україні.
Управління підприємством — професійно-організаційна діяльність підприємців і менеджерів, спрямована на досягнення поставленої мети на основі раціонального використання наявних ресурсів і передусім ефективної організації праці трудового колективу.
Основними принципами управління підприємством є чітке поставлення головної мети, відповідальність за прийняті рішення, комплексний підхід.
Основними організаційними формами управління підприємством є: а) лінійна (передбачає підпорядкованість знизу доверху); б) функціональна (субординація здійснюється за функціями, а персонал служб має право прийняття рішень); в) лінійно-функціональна (управлінські рішення розробляють професійні управляючі й передають по лінійних ланках, службах); г) програмно-цільова (призначаються керівники окремих проектів або підрозділів, які приймають рішення і дають відповідні розпорядження); г) матрична (поєднує попередні три форми); д) дивізіональна (передбачає наділення окремих відділів правом господарювання на принципах господарського розрахунку).
Щоб ефективно управляти підприємством, менеджер або підприємець повинні дотримуватись певної сукупності принципів (максимальна увага до людської особистості, узгоджування інтересів працівників та ін.), критеріїв (належна увага до колективної роботи, самовіддача тощо) і вимог (планування діяльності підприємства, орієнтування на вимоги споживачів тощо).
Трьома основними ланками менеджерів є вищі (які за своїм статусом, рівнем доходів тощо входять до складу монополістичної буржуазії), середні (за економічною владою, рівнем доходів та ін. наближаються до середньої буржуазії) та нижчі (майстри, бригадири та інші, які за життєвим рівнем наближаються до найманих працівників).