Сутність світового господарства. На початку 1998 р. кількість населення нашої планети становила майже 5,8 млрд. осіб. При щорічному зростанні приблизно на 90 млн. осіб до 2000 p., згідно з прогнозами фахівців, на Землі проживатиме 6 млрд. осіб. Земляни розмовляють 2796 мовами. Існуючі понад 230 держав відокремлені між собою приблизно 250 сухопутними кордонами. В обігу налічується понад 300 найменувань національних грошей. Держави перебувають на різних шаблях суспільного розвитку. Більшість їх функціонує в умовах докапіталістичних формацій, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодального способів виробництва.
Капіталістичний спосіб виробництва також частково поширений у цих країнах, але він ще не став визначальним. За загальноприйнятою класифікацією більшість людей світу проживає у слаборозвинутих країнах (майже 140 країн). За економічним потенціалом (сумарною величиною ВНП, який виробляється на планеті) лідирують розвинуті капіталістичні країни (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада), а також Китай.
Країни, що входять до світового господарства, різні за рівнем економічного розвитку, приналежності до певних соціальних, політичних систем, регіональних організацій. У багатьох із них наявні релігійно-племінна ворожнеча, соціально-етнічні конфлікти тощо. Проте всі країни певною мірою втягнуті у міжнародні економічні зв'язки (насамперед торговельні) з іншими країнами.
Світове господарство — сукупність національних господарств та економічних зв’язків між ними або сукупність економічних відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.
Необхідність економічних взаємозв'язків. Економічні зв'язки між країнами зумовлені низкою чинників:
прагненням народів світу вижити в умовах надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування;
розгортанням науково-технічної революції. Нині жодна з країн світу не може самостійно використовувати всі досягнення сучасних науки і техніки, тому вони повинні об'єднувати свої зусилля у цій сфері;
необхідністю спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Тільки за цих умов країни можуть ефективно розвивати своє виробництво на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу;
необхідністю об'єднання зусиль країн: а) при розв'язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих); б) в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо); в) для спільного освоєння багатств Світового океану та космосу; г) для збереження як уже набутих людством знань, ідей, так і модифікації та використання нових складних інформаційних систем; г) для створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства. Основою світового господарства є міжнародний поділ праці.