Вивчення громадської думки має не тільки науковий аспект. Оскільки вона є важливим «важелем», елементом системи соціального управління, помітними стали наміри політиків, менеджерів, ідеологів практично «оволодіти» громадською думкою, використати її з метою поліпшення системи соціального управління, реалізації завдяки їй
певних цілей.
Використання громадської думки в процесі соціального управління базується на тому, що вона містить у собі один із різновидів соціальної інформації, вкрай необхідний для ефективного управління суспільством. Йдеться про інформацію щодо «суб'єктивного світу» людей, їх оцінки свого становища в суспільстві, мотиви діяльності, емоційні та психічні стани тощо. Введення громадської думки в управлінські акти дає змогу синхронізувати в суспільстві об'єктивні процеси, відносини з суб'єктивними оцінками, думками людей.
Громадська думка може бути використана у регулюванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства. Найважливіші
з них:
1. Соціальні процеси, відносини: загальна організація соціального управління, процесів вироблення, прийняття та реалізації управлінських рішень; реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціологічного мо-
ніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування у них; здійснення соціального контролю тощо.
2. Економічні процеси, відносини: регулювання ставлення населення до економічних процесів, з'ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку, маркетинг; дослідження ефективності реклами та ін.
3. Політичні процеси, відносини: політична діяльність загалом, проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів та ін.
4. Духовні, ідеологічні процеси, відносини: організація ідеологічної діяльності, пропаганди; діяльність засобів масової інформації; соціалізація, виховання особистості та ін.
Ефективне використання громадської думки в межах вищезазначених та інших соціальних процесів передбачає вироблення спеціальних соціальних технологій, накопичення досвіду використання громадської думки.
В Україні, наприклад, нагромаджено певний досвід організації еколого-соціологічних моніторингів з метою визначення громадської думки, громадської оцінки ступеня екологіч-ності функціонування і розвитку соціоекосистем різного рівня, надійності та безпеки функціонування потенційно небезпечних в екологічному плані систем (такий моніторинг здійснювався в регіоні Каховського водосховища, де розташована Запорізька атомна станція).
Під час організації виборів до Верховної Ради України та місцевих рад на основі закордонного досвіду було впроваджено технології організації виборів з активним використанням громадської думки для створення іміджу кандидатів, їх програм, прогнозування результатів виборів та ін.
Особлива увага зосереджена на вивченні зарубіжного досвіду і створенні технологій маркетингових досліджень, які ототожнюють з вивченням громадської думки споживачів товарів та послуг з метою прогнозування випуску певної продукції тощо.
Використання громадської думки в процесах соціального Управління, вироблення та впровадження відповідних технологій, організація надійних і репрезентативних опитувань громадської думки стане одним з найактуальніших напрямів соціологічної науки і практики.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1„ У чому сутність громадської думки як соціального інституту?
2. Що може бути об'єктом громадської думки?
3. Які функції громадської думки?
4. Які соціологічні методи застосовують при вивченні громадської думки?
5. У чому відмінність думки від судження?
6. Від чого залежить структура громадської думки?
7. У яких сферах життя суспільства функціонує громадська думка?
8. Які соціальні умови визначають активність функціонування та фактичне значення громадської думки?
9. Які основні джерела формування громадської думки?
10. Назвіть критерії соціальної зрілості громадської думки.